Щоранку з аеропорту імені Трюдо в Монреалі вирушає рейс до селища Пувернітук на півночі Квебеку. Усе б нічого, якби не той факт, що цей рейс виконує літак Boeing 737, якому майже 50 років.
Свого часу він літав над Європою й Центральною Африкою для вже неіснуючих перевізників з Франції, Габону та Конго. Тепер це робоча конячка Air Inuit, що перевозить пасажирів, продукти та будматеріали між мегаполісом і віддаленим поселенням на 2 100 мешканців, – пише про це The Canadian Press.
Цікаво, що цей літак далеко не виняток. За даними аналітичної компанії, яка збирає статистику з авіагалузі, Канада має найбільше старих пасажирських реактивних літаків у регулярній експлуатації у світі. У першій тридцятці найстаріших пасажирських літаків — 13 працюють саме тут. Усі — моделі Boeing 737-200, віком від 42 до 52 років.
Для порівняння, у Венесуелі таких літаків лише шість, у США — три. І причина такого застарілого флоту Канади — не економія на нових лайнерах, а географія, клімат і… ґрунтові злітно-посадкові смуги.
«Air Inuit літає на Boeing 737-200 не заради забаганки, а через необхідність», — пояснює гендиректор авіакомпанії Крістіан Буш. У їхньому парку — 36 літаків, серед яких чотири старих 737. У трьох із них — вантаж у передній частині салону й пасажири — в задній. І всі три — серед найстаріших у світі.
Уся справа в тому, що більшість злітних смуг у північній Канаді не асфальтовані. За даними звіту Генерального аудитора 2017 року, лише сім із 117 віддалених північних аеропортів мають тверде покриття.
«Ми досі взлітаємо та приземляємося на ґрунтові злітно-посадкові смуги, а 737-200 — єдиний реактивний літак, якому дозволено приземлятися на таких», — наголошує Буш. Ця модель ще в 60-х роках отримала так званий gravel kit — спеціальні модифікації для польотів над гравієм: дефлектор на передньому шасі, який захищає фюзеляж від уламків, та система продувки повітря, що запобігає потраплянню каміння в двигуни.
Інші перевізники, зокрема Nolinor Aviation, також не мають особливого вибору.
Президент компанії Марко Пруд’ом каже, що половина рейсів обслуговує гірничі підприємства у віддалених регіонах — у тому числі в Нунавуті. Асфальт на півночі — не лише дорогий, а й недовговічний через вічну мерзлоту.
У парку Nolinor дев’ять «ветеранів» 737-200, більше, ніж у будь-кого іншого. Вісім із них — серед 50 найстаріших у світі. Найдревнішим — 50 та 51 рік, поступаються лише двом американським чартерним літакам, найстаріший із яких зійшов з конвеєра ще 1971 року для вже неіснуючої Canadian Airlines.
Такі літаки, безперечно, мають свої мінуси: вони споживають більше пального, потребують частішого обслуговування, а знайти деякі деталі — непросто. У Air Inuit, наприклад, кажуть, що замінити зламаний замок у туалеті іноді важче, ніж стартер двигуна. У Nolinor додають, що старі комплектуючі дешевші й доступніші, ніж до нових моделей.
Щодо безпеки — то тут експерти одностайні: вік літака не означає небезпеку. Все вирішує якість обслуговування.
Втім, все скоро може змінитися. Фахівці проводять тестування температури ґрунту протягом року, щоб з’ясувати, чи можна в перспективі укласти асфальт. Серед варіантів — також злітна смуга з алюмінієвих плит, хоча вона значно дорожча.
Тим часом уряд Квебеку минулого року виділив до $50 мільйонів на реконструкцію смуги в Пувернітуку: її мають ущільнити спеціальним матеріалом, аби зменшити кількість уламків і зробити придатною для сучасних літаків.
Та поки що на старенькі Boeing 737-200 покладено важливу місію — тримати повітряний міст із найвіддаленішими куточками Канади.
Більше новин про події у Канаді читайте на UkrNews.ca.
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Telegram та Threads.
