Історія

Різдво в Канаді. Текст Джана Гейса 1964 року

Найдалі на Схід висунені узбережжя Нюфавндленду перші відчувають чарівний подих Різдва в Канаді. Щойно через п’ять годин після цього різдвяний день досягне Юкону. У цій своїй радісній подорожі через простору країну Різдво має сім початків і стільки ж закінчень у міру того, як воно просовується з одної зони часу в іншу.

Коли діти в Британській Коломбії ще сплять, тоді діти в Нюфавндленді вже сxoдять нишком по сходах до ялинок. З черги Різдво доходить до Нової Шкотії, Ню Бронсвіку, Острова Принца Едварда, узбережжя Ґаспе і Східнього Квебеку, щоб помалу проноситися понад Канадою, пригадуючи давноминуле і зберігаючи різні традиції, бо Канада — це країна різних культур.

Різдвяний День просовується далі. Друга година його перебування в Канаді охоплює Острів Принца Едварда. У Квебеку Різдво приносить набожну пошану, бо це святий день, а не веселощі, що їх франкомовна Канада зберігає на вечір перед Новим Роком. У північно-східніх пущах Квебеку Різдво досягає десяток осель, які розташувалися в затишші снігом вкритих горбків.

Різдво у франкомовній Канаді розпочинається Богослужбою опівночі, коли набожні жителі збираються в церквах, щоб привітати Боже Дитятко в стаєнці; вони повертаються додому на святочний сніданок в ранніх годинах Різдвяного Дня. Зветься цей сніданок “ревейон” і складається з вина, рагу, залороженого пудингу і різних традиційних французьких страв.

Протестантські церкви теж освітлені, бо Свят-Вечірні Богослужби відбуваються тоді так, як і в інших районах Канади. Подекуди збираються радісні гурти людей і чути дружні вигуки “Меррі Kpiстмес” та “Жуає Ноель”.

Старе Різдво у Канаді

Різдво просовується далі на захід. В решті Квебеку і в Онтаріо воно проникає швидким кроком. Звичай демонстрування вертепу – стаєнки, згаданий уперше в канадійській історії 1644 року, є найдивнішим і найкращим із звичаїв Квебеку. По церквах і по хатах відтворення віфлеємської сцени народження Спасителя є картиною великого респекту.

У Монтреалі, місті двох культур, мільйони кольорових світел освічують житлові квартири міста, а в довколишніх селах для хатніх вогнищ є готові різдвяні колоди (“Крисмес лоґс”) – великі поліна дерева, відповідно приготовані та поблагословлені.

На столи подаватимуть традиційні малі тістечка і “буре”, а молодь під спів колядок танцюватиме так, як колись у древній Бретанії у Франції.

Врешті Різдво доходить до Онтаріо. Тут панують звичаї старої Англії: індик, що його традиційно любили полювати перші кріпкі поселенці, не зважаючи на загрозу з боку індіян, є символом Різдва, як і в інших районах Канади. Різдвяний пудинг ставлять на стіл в полум’яному одязі з горіючої “бренді”; пиріг з гарбуза, цей південно-африканський присмак, приєднується до складу святочних страв. Вінки звисатимуть з одвірків, а хрусткі тістечка ждатимуть на те, щоб їх брали і смакували.

Онтаріо, первісно заселене льоялістами британської імперії та вояками давніх бритійських гарнізонів, тримається давніх англійських різдвяних звичаїв, але й там різні звичаї, давніші за Канаду, роз’яснюють Різдвяний День, бо нові іміґранти зберігають звичаї своїх батьківщин.

У чеських домах св. Микола завітає увечері 6 грудня; тоді подаватимуть “локше” — чеський десерт, а на багатьох столах появиться і короп. В італійських xaтах в ніч перед 6 січня (Епіфані) діти завішуватимуть свої панчохи, надіючися, що вночі загостить до них Ля Бефана — ласкава чарівниця – і принесе дарунки для чемних, а вугілля для неслухняних дітей.

Різдво в Канаді — це справжня мозаїка, бо в далекій Новій Шкотії кусок вугілля серед різдвяних подарунків у панчосі є освяченим звичаєм; серед поляків продовжується традиція ділитися Святою Вечерею з одною сторонньою людиною.

Парад Санта-Клауса у столиці провінції Онтаріо – Торонто

В онтарійських містах, як і в інших містах Канади, базари виглядають немов плянтації ялинок. Жителі апартаментів приймають дедалі більше звичай 20-го століття – настільну ялинку, посріблену, блискучу. Традиційна парада Санта Клос у Торонті здійснюється від 1905 року: Санта прибув тоді з Юніон Стейшен і проїжджав по вулицях міста, сидячи високо на червоно-білому троні воза, що його тягли коні. Сьогодні – це видовище на одну милю завдовжки. Доми палають кольоровими світлами; стоять громадські ялинки.

І далі посувається Різдвяний День. На четвертій своїй годині він охоплює західні окраїни Лейкгед і широку смугу прерій. Різдво вже в Саскачевані, тоді як у центральній зоні часу годинники показують 12 год. ночі. У Вінніпегу міські звичаї всіх канадійців знаходять своє застосування.

Є там українські доми, в яких протягом шести тижнів до Різдва, що його святкують 7-го січня, не подають м’ясних страв; в цих домах буде кутя з вареної пшениці з медом, як перша страва із 12-ти, які символізують 12 апостолів; замість індика буде борщ, студенець з риби, голубці, різні солодкі печива.

Але не для всіх і не завжди Різдво у Канаді було солодким і веселим. Українці-в’язні табору Fort Henry internment camp, Kingston, Різдво 1916 року

У шведських родинах подаватимуть “лютфіск” і рижову кашу з цинамоном та цукром. У школі, згідно з канадійським звичаєм, буде різдвяний концерт колядок.

Згодом Різдвяний День приходить у гірську зону часу, охоплюючи підніжжя Скелястих гір, а на п’ятій годині західні міста Канади святкуватимуть Різдво, як і всі інші міста. Але як з першими канадійцями, які були тут ще перед білою людиною? Приймаючи християнське Різдво, індіяни надають йому дещо зі своїх вірувань: олені в лісах клякають опівночі та схиляють голови в сторону Вифлеєму.

Протягом останньої roдини Різдвяний День проникає на Юкон і таким чином уся країна вже охоплена його чаром.

Звнчаї, що кореняться в основі побуту, мають своє віддзеркалення в розмовних висловах у Вікторії, коли відвідувачі з усіх районів світу проводять Різдво в Готелі Емпрес на традиційний англійський зразок. Тут, на морському узбережжі, різні національності практикують свої прадавні звичаї на новій землі.

Норвежці мають Свят-Вечір 23-го грудня, українці подають голубці, шведи розпочинають Святу Вечерю стравою “доппа”, данці рижовим пудингом, австрійці насолоджуються апфельструделем і коропом.

Різдвяна марка пошти Канади 1896 року.

Різноманітні звичаї в Канаді переплелися в яскраву сяючу тканину. Різдвяний День у Канаді таїть у собі обіцянку доброї волі серед багатьох людей назавжди.

З оповідання Джана Гейса
Джерело “Українська правда”: газета “Свобода”, 8 січня 1964 року. Правопис і пунктуацію збережено.

Новини за темою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Back to top button