Після майже чотирьох років війни в Україні десятки тисяч українців залишили рідні домівки, роботу та друзів і вирушили до Канади, шукаючи безпеки від бойових дій. Вони знайшли за океаном притулок завдяки програмі Canada-Ukraine Authorization for Emergency Travel (CUAET), яка надала можливість працювати та навчатися до трьох років. Проте нині ці люди опинилися у стані невизначеності щодо свого майбутнього
Більшість новоприбулих не мають родичів у Канаді, високих балів у системі Express Entry чи досвіду роботи, що дозволив би отримати постійне місце проживання.
Уряд Канади чітко дає зрозуміти, що CUAET – це тимчасова програма. Міністерка імміграції Ліна Діаб зазначала, що спочатку очікувалося, що українці приїдуть лише на короткий період, а після закінчення війни мають повернутися додому. Водночас вона визнає реальність: багато переселенців уже будують життя в Канаді, працюють, навчаються та інтегрувалися в суспільство.
Незважаючи на це, надання статусу постійного мешканця українцям загалом не передбачене. Лише обмежена група – ті, хто має родичів у Канаді, громадян або постійних резидентів – отримала можливість подати заявку через спеціальний потік, який закрився у жовтні 2024 року. Таким правом скористалися близько 23 тисяч осіб, хоча на сьогодні опрацьовано лише невелику частину заявок.
Решті українських переселенців доводиться подаватися через стандартні федеральні або провінційні імміграційні програми, що вимагають знання мови, наявності кваліфікованої роботи та високих балів у системі Express Entry. Для багатьох новоприбулих українців це практично недосяжно.
Безвихідь змушує українців подаватися на так звану «гуманітарну програму», для якої знання мови не обов’язкове, так само як досвід роботи в Канаді. Проте термін очікування на результат такого потоку шокує як заявників, так і імміграційних юристів – понад 10 років, а у деяких випадках може сягати 50 років і більше. Імміграційні експерти вважають такі терміни нежиттєздатними, оскільки люди фактично змушені жити у постійній невизначеності.
За даними Міністерства імміграції, біженців та громадянства Канади (IRCC), станом на сьогодні лише близько 2,5 тисяч українців, які приїхали за CUAET, отримали статус постійного мешканця.
Усім іншим доводиться сподіватися на позитивний результат їхньої заявки на статус постійного мешканця Канади за обраним шляхом, а поки що – не пропустити кінцевий термін подання заявки на продовження дозволів на роботу та навчання, який минає 31 березня.
Канада наразі не депортує українців без легального статусу через війну, проте днями вкотре нагадала, що програма CUAET є тимчасовою. Директорка з комунікацій Офісу міністерки імміграції Лора Блондо заявила, що Канада «очікує, що власники CUAET-віз повернуться додому, коли це буде безпечно».
Водночас українська діаспора в Канаді активно закликає уряд спростити шлях до постійного проживання для тих, хто вже інтегрувався у суспільство, працює, має дітей у школах, сплачує податки та активно розвиває місцеві громади. Конґрес українців Канади та групи активістів пропонують спеціальний механізм, схожий на той, що свого часу діяв для жителів Гонконгу, який би враховував реальну інтеграцію та дозволяв легше отримати ПМЖ.
Наприкінці минулого року юрист із Калгарі Джон Стадник ініціював загальнонаціональну петицію із закликом створити одноразовий шлях до постійного проживання для українців, які прибули за програмою CUAET. Під петицією підписалися майже 48 тисяч канадців.
Разом із тим український уряд відкрито підтримує ідею повернення своїх громадян після завершення війни, аргументуючи це необхідністю відбудови економіки та суспільства. Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював важливість того, щоб українці поверталися додому, допомагали відновлювати країну та брали участь у її відбудові.
Тож нинішня ситуація створює певну напруженість: Канада формально розраховує на повернення українців після війни, українська влада заохочує громадян відновлювати країну, а люди, які вже оселилися в Канаді, опиняються між прагненням стабільності та обмеженими можливостями легально залишитися на постійне проживання.
З урахуванням того, що війна триває вже майже чотири роки, тиск на канадський уряд щодо створення спеціальної програми постійного проживання для українців лише зростатиме.
Наразі українці залишаються між домом, який вони були змушені покинути, і новим життям у Канаді, не маючи чіткого шляху для легалізації та стабільності. Саме ця невизначеність є головним викликом імміграційної політики уряду Марка Карні щодо українських переселенців та водночас драматичною реальністю для десятків тисяч українських переселенців.
Тарас БОГОВИЧ
Джерело «Високий Замок»
