Один пасажир загинув, ще один отримав серйозні травми внаслідок аварії гідроплана De Havilland DHC-2 Beaver, який розбився невдовзі після зльоту з річки Чукуні поблизу Ред-Лейка вранці 16 червня 2024 року.
Попередні результати розслідування Ради з безпеки на транспорті Канади (TSB) вказали на перевантаження повітряного судна та відсутність системи попередження про звалювання.
Літак, який належав компанії Canadian Fly-in Fishing (Red Lake) Ltd., вилетів із річки Чукуні до озера Тікетвуд із п’ятьма людьми на борту — пілотом і чотирма пасажирами. Зліт пройшов штатно, але вже під час набору висоти літак почав втрачати швидкість. За даними TSB, при швидкості близько 60 миль на годину пілот застосував повну тягу та намагався вирівняти літак, але на висоті всього 80 футів повітряне судно зірвалося в аеродинамічне звалювання та врізалося носом у берег.
Літак зазнав значних пошкоджень, однак пожежі не сталося, і всі на борту були частково затоплені водою, доки місцеві мешканці та пілот не допомогли їм вибратися.
Двоє пасажирів із задніх сидінь отримали серйозні травми й були евакуйовані до лікарні в Тандер-Бей. Один з них пізніше помер. Пілот і ще двоє пасажирів не потребували госпіталізації.
Розслідування встановило, що літак на момент зльоту був перевантажений на 150 кілограмів понад допустиму межу — через помилку у розрахунках ваги пасажирів. Для оцінки навантаження оператор використовував усереднені показники, отримані під час групового зважування, але не врахував, що один із пасажирів мав значно більшу вагу.
Літак мав сертифікат на підвищену максимальну вагу за умови наявності додаткового пального у кінцевих баках крила — однак вони були порожні.
Крім того, на борту не було системи попередження про звалювання, що є постійним ризиком для літаків цього типу. З 1998 року TSB розслідувала 23 аварії DHC-2, пов’язані із звалюванням, які призвели до 47 загиблих.
Ще у 2017 році Рада з безпеки рекомендувала Transport Canada зробити встановлення таких систем обов’язковим для комерційної авіації, але регулятор відмовився, заявивши, що навіть із сигналом часу на реакцію недостатньо. У TSB з цим не згодні, вважаючи, що система суттєво підвищує рівень безпеки.
Літак був випущений у 1953 році і мав понад 13 590 годин нальоту. Жодних технічних несправностей виявлено не було, але задні сидіння не мали плечових ременів, що допускається стандартами часу виробництва.
Пілот мав комерційну ліцензію, водну кваліфікацію і загальний наліт у 1 773 години, з яких 816 годин — саме на DHC-2. Медичних чи кваліфікаційних зауважень не виявлено.
Більше новин про події у Канаді читайте на UkrNews.ca.
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook, Instagram, Telegram та Threads.
