Колишній прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер у своїх нових мемуарах розповів, що у 2012 році пропонував тодішньому голові Банку Канади Марку Карні приєднатися до Консервативного уряду. Водночас посаду міністра фінансів йому не обіцяв, хоча дав зрозуміти, що Карні може стати головним претендентом на неї в майбутньому.
У книзі «Тут заради Канади: мемуари 22-го прем’єр-міністра» Гарпер пояснює, що посада міністра фінансів на той момент уже була зайнята. Однак він нібито повідомив Карні, що той матиме пріоритет, якщо ця посада звільниться.
Ця розповідь дещо відрізняється від слів самого Карні. Під час інтерв’ю CBC у 2025 році, коли він брав участь у боротьбі за лідерство Ліберальної партії, Карні заявив, що Гарпер запитував його, чи погодився б він стати міністром фінансів. Тоді Карні відмовився від такого переходу, пояснивши, що вважав недоречним переходити безпосередньо з посади керівника центрального банку в партійну політику.
За словами Гарпера, занепокоєння щодо можливих політичних амбіцій Карні виникло після федеральних виборів 2011 року. Тодішній міністр фінансів Джим Флаерті дедалі більше побоювався, що голова Банку Канади може спробувати очолити Ліберальну партію. Такі припущення на той час активно обговорювалися в політичних колах.
Гарпер обговорив це питання зі своїм керівником апарату Найджелом Райтом. Той запропонував зробити Карні пропозицію роботи в уряді: це або допомогло б залучити його до команди консерваторів, або змусило б визначитися щодо можливого вступу в партійну політику.
Зрештою Карні вирішив залишитися поза політичними партіями. Незабаром після цього він залишив Банк Канади та очолив Банк Англії.
Згадка про Карні займає лише невелику частину майже 650-сторінкової книги. Гарпер зазначає, що вирішив включити цю історію, оскільки вона час від часу з’являлася в медіа.
У мемуарах колишній прем’єр також описує своє десятирічне перебування при владі, об’єднання правих політичних сил у сучасну Консервативну партію та поразку на виборах 2015 року. Зокрема, він розповідає, що влітку 2014 року розглядав можливість залишити посаду лідера партії, щоб дати їй новий імпульс, але зрештою вирішив залишитися та очолити консерваторів на наступних виборах.
Окремо Гарпер згадує скандал під час виборчої кампанії 2015 року, пов’язаний із пропозицією створити телефонну лінію для повідомлень про так звані «варварські культурні практики». За його словами, про цю ініціативу він дізнався лише під час підготовки до франкомовних дебатів у Монреалі. Гарпер стверджує, що був обурений, оскільки його не залучили до ухвалення цього рішення, але згодом йому довелося захищати його під час кампанії. Ініціативу тоді представляли колишні міністри Келлі Літч і Кріс Александер.
Книга також містить спогади Гарпера про зустрічі з президентом росії врлодимиром путіним на самітах G8, парламентську кризу 2008 року та стрілянину на Парламентському пагорбі в Оттаві у 2014 році.
Крім того, колишній прем’єр висловився про Всесвітній економічний форум у Давосі. Попри те, що під час перебування на посаді він двічі відвідував цей захід, тепер Гарпер виступає проти участі Канади. На його думку, форум, який колись був корисним майданчиком для обговорень, перетворився на клуб для просування інтересів глобальної еліти.
Фото: THE CANADIAN PRESS/Adrian Wyld
